Вхід

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не тупий робот ).
Фото Капча
Enter the characters shown in the image.

Історичні події

 Однією зі складових системи запобігання та виявлення корупції  є прийняття та  впровадження органами влади антикорупційних програм, які є комплексом правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції. Проте динаміка процесу затвердження антикорупційних програм на 2017 рік та їх якість свідчить про недостатність експертних можливостей та формальний підхід з боку органів влади. Що у свою чергу свідчить: серйозно боротися із корупцією ніхто не збирається.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про запобігання корупції», антикорупційні програми в обов’язковому порядку приймаються в Адміністрації Президента України, Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, Генеральній прокуратурі, Службі безпеки та інших центральних органах виконавчої влади, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, державних цільових фондах. Програми затверджуються щорічно  до 1 березня та підлягають погодженню Національним агентством з питань запобігання корупції.

У програмах визначають засади політики органу щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері, заходи з їх реалізації. Також антикорупційна програма повинна містити звіт про оцінку корупційних ризиків у діяльності органу, причини, що їх породжують та умови, що їм сприяють. Такий звіт готується комісією, до складу якої залучається керівний склад підрозділів, що забезпечують виконання загальних функцій, органу влади: служби управління персоналом, бухгалтерської та юридичної служби.

Джерелами одержання інформації під час проведення оцінки корупційних ризиків можуть бути, зокрема:

  • результати анкетування (у тому числі анонімного) працівників органу влади, а також представників громадськості, які взаємодіють з органом влади;
  • результати зовнішніх та внутрішніх аудитів, перевірок, інспекцій;
  • результати службових розслідувань;
  • звернення та скарги щодо органу влади, які містять інформацію про сфери діяльності, в яких можливе вчинення корупційних правопорушень або порушень, пов’язаних з корупцією.

Для кожного ідентифікованого корупційного ризику повинні бути прописані заходи щодо його усунення (мінімізації), а також навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування.

Національне агентство з питань запобігання корупції  в своїх методичних рекомендаціях щодо підготовки антикорупційних програм органів влади наголошує на тому, що антикорупційні програми не повинні носити формальний характер, процес їх підготовки повинен буди прозорим та відкритим, а заходи, сформовані у ній – спрямованими на досягнення конкретного результату та максимально зрозумілими для реалізації.

Проте, аналіз антикорупційних програм, наданих органами влади  на погодження НАЗК, свідчить про недостаню спроможність органів влади здійснити якісний детальний аудит корупційних ризиків та передбачити дієві механізми протидії та запобігання корупційним ризикам.

Ще однією проблемою ефективності процесу запровадження антикорупційних програм є недодержання органами влади передбаченого законом строку затвердження антикорупційних програм. Так, наприклад, з метою встановлення причин та обставин неподання антикорупційних програм на погодження до НАЗК, було ініційовано проведення позапланових перевірок у Державному агентстві автомобільних доріг України, Державному агентстві з питань електронного врядування України та Антимонопольному комітеті України.

Станом на кінець жовтня на погодженні в Національному агентстві з питань запобігання корупції залишаються антикорупційні програми майже 20 органів влади, серед яких СБУ, КМДА, Антимонопольний кабінет України.

З урахуванням строку, необхідного на погодження Національним агентством з питань запобігання корупції та, за необхідності,  підготовку пропозицій, програма на 2017 рік стає документом, на виконання якої залишається лише кілька місяців, що унеможливлює її ефективне виконання. А, отже, найближчим часом знову із корупцією ніхто боротися не буде.

Відтак над підвищенням ефективності антикорупційних програм потрібно працювати, як Національному агентству з питань запобігання корупції, шляхом розробки додаткових методичних матеріалів та здійснення контролю за реалізацією антикорупційних програм, так і органам влади, які повинні відійти від формального підходу до процесу підготовки цього документу, продемонструвавши таким чином прагнення протидіяти корупції.

Ольга Зеленяк, експерт Центру «Ейдос»